словничок

АКТИВНЫЙ МЕТОД – це форма взаємодії, в ході уроку, учнів і вчителя, при якій вчитель і учні взаємодіють один з одним і що вчаться тут не пасивні слухачі, а активні учасники уроку. Якщо в пасивному уроці основною дійовою особою і менеджером уроку був вчитель, то тут вчитель і учні знаходяться на рівних правах. Інтерактивний метод (схема 3).

АЛГОРИТМ - це точний набір, інструкцій що описують послідовність дій виконавця для досягнення результату вирішення задачі за певний час. По мірі розвитку паралельності в роботі комп'ютерів слово «послідовність» стали замінювати більш загальним словом «порядок». Це пов'язано з тим, що певні дії алгоритму повинні бути виконані тільки у певній послідовності, а інші можуть бути виконані у довільній формі.

АЛГОРИТМІЗАЦІЯ НАВЧАНЯ - використання у навчанні алгоритмів, тобто певної системи правил, що веде до з'ясування сутності історичних явищ та процесів.

Наприклад, В.Сотниченко на початку вивчення певного історичного явища пропонує учням алгоритм, в якому відображено послідовність їх розумових дій: "Історичне явище (Що?) виникає в часі (Коли?) і просторі (Де?) через конкретну причину (Чому?), за певних обставин (За яких умов?), триває у просторі (Як?) і закінчується конкретним результатом (Яким результатом?)". Після чого учні опрацьовують матеріал під кутом зору визначених у алгоритмі запитань. Результати роботи заносяться у спеціальну форму - текст, який відбиває основні питання

алгоритму, - завдання з прогалинами: "Даний період (подія, явище, факт) - це__.

Відбувалося де в період з__по__на території (конкретно)__, або в конкретному соціальному середовищі (серед робітників, селян, інтелігенції) або в конкретній галузі діяльності людей (економіці, освіті, релігійному житті)_. Головною причиною (мотивами) цього явища було те, що__, Це відбувалося за умов, коли__. Події розгорталися у напрямі__і мали характер__, основними рушійними силами процесу були__.

Основними результатами цього було те, що__. Це вплинуло (вказати як) на подальший хід подій і мало значення (вказати, яке)__."² .

АКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ -1) За класифікацією Є.Голанта, що склалася у 60-ті роки, це методи, які передбачають самостійну роботу учнів(лабораторно-практичні роботи, робота з книгою), на відміну від пасивних методів (розповідь, лекція, пояснення, демонстрація тощо);

2) Будь-які методи навчання, які відповідають таким вимогам: формують в учнів потребу в нових знаннях; спрямовують навчання на зв'язок із життям; спрямовують мислення на рішення загальних і часткових пізнавальних завдань з метою творчої переробки навчальної інформації; забезпечують діяльність по співвідношенню часткових відомостей з основними ідеями; сприяють озброєнню учнів міцними знаннями і навичками, а також умінням переносити їх в нові умови; сприяють оволодінню навчальними уміннями; створюють максимальні умови для активної навчально-пізнавальної діяльності кожного учня.

ВМІННЯ - засвоєний учнями спосіб виконання дії, який забезпечується сукупністю набутих знань і навичок. Розрізняють вміння загально навчальні та спеціальні. Загальнонавчальні вміння - це ті, які стосуються всіх навчальних предметів:

ГРА - вид діяльності в умовах ситуації, спрямованої на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому створюється і вдосконалюється самоврядування поведінкою.

Груповий –(кооперативний) метод передбачає навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. Вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативний метод відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізу­вати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє до­сягненню учнями більш високих результатів засвоєння знань та фор­мування вмінь. Він легко і ефективно поєднується з традиційними формами і методами навчання і може застосовуватися на різних ета­пах навчання.

ГРУПОВА РОБОТА на уроці - форма організації навчання в малих групах (3-6 учнів) на основі співробітництва з чітко розподіленими завданнями для учнів, об'єднаних спільною навчальною метою, сприяє формуванню вміння співпрацювати, спілкуватися. Оптимальною вважають групу, що складається з 3-6 учнів, тому що при меншій кількості важко різнобічно розглянути проблему, а при більшій - важко врахувати, яку саме роботу виконав кожний учень.

ДІАЛОГІЧНЕ НАВЧАННЯ — це спільна діяльність вчите­ля й учнів при ситуативному моделюванні у формі діа­логу, що забезпечує появу гіпотез, запитань, моделей, що відображають погляди, індивідуальне бачення учас­ників.

«ДІАЛОГ КУЛЬТУР» — модель навчання (технологія), побудована на діалозі, червоною ниткою проходить скрізь мету, зміст та засоби навчання. Мета «діалогу культур» - формування діалогічної свідомості та мислення, звільнення його від ба­нального раціоналізму, монофілії (любові до лише однієї) культури. В основу мо­делі покладені ідеї філософів М.Бахтіна і В.Біблера внутрішньої діалогічності світо­вих культур.

"ДЕМАРШІВ" МЕТОД - модель навчання, розроблена французьким педагогом А.Бассісом у 60-90-і рр. XX ст. Демарш (від фр. demarche - дія, вчинок, виклик) - особлива форма навчального заняття (урок або кілька уроків), яка основана на практичних діях, пов'язаних певним пізнавальним завданням і призначених для творчого самостійного виконання учнями. Крім того, демаршами називають основні методи, за допомогою яких здійснюється заняття. Вони застосовуються у визначеній послідовності, створюючи особливий ритм дій педагога.

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ - особливий тип наочного навчального посібника, переважно карти, таблиці, добірки карток з текстом і малюнками, які роздаються учням для самостійної роботи в класі і вдома або спільної роботи на уроці. Дидактичними матеріалами називають також збірки завдань для учнів. Специфічним видом дидактичного матеріалу є робочий зошит учня.

Дидактична гра - це така колективна, цілеспрямована навчальна діяльність, коли кожен учасник і команда в цілому об'єднані рішенням головної задачі і орієнтують свою діяльність на досягнення мети, виграш.

Круглий стіл — бесіда, в якій «на рівних» бере участь невелика група учнів, під час якої відбувається обмін думками, як між ними, так і з рештою аудиторії.

Засідання експертної групи –(«панельна дискусія»), на якій спочатку обговорюється намічена проблема всіма учасниками групи (чотири-шість учасників з попередньо призначеним головуючим), а потім вони висловлюють свої позиції всій аудиторії.

Форум — обговорення, схоже із засіданням експертної групи, в ході якого група виступає в обмін думками з аудиторією (класом, групою).

Симпозіум — більш формалізоване обговорення, в ході якого учасники виступають з повідомленнями, що представляють їх точки зору, після чого відповідають на питання аудиторії.

Дебати — явно формалізоване обговорення, побудоване на основі наперед фіксованих виступів учасників, — представників двох протистоячих, таких, що змагаються команд (груп), — і спростувань. Варіантом цього обговорення є парламентські дебати («британські дебати»).

Судове засідання — обговорення, що імітує судовий розгляд.

Техніка акваріума– (Clark L. H., Staff I. S., 1991) — особливий варіант організації обговорення, при якому, після нетривалого групового обміну думками, по одному представнику від команди беруть участь в публічній дискусії. Члени команди можуть допомагати своєму представнику порадами, які передають у записках або під час тайм-ауту.

ДИДАКТИЧНИЙ ПРИНЦИП - основні вихідні положення теорії навчання, що випливають із закономірностей навчального процесу і визначають загальне спрямування навчання, його зміст та організацію. Основними дидактичними принципами предметно зорієнтованого навчання прийнято вважати: науковість навчання; наочність навчання; систематичність і послідовність у навчанні; активність і самостійність у навчанні; доступність навчання; міцність засвоєння знань і вмінь учнів; індивідуальний підхід до учнів; зв'язок із життям.

ДИСКУСІЯ - дослідження і колективне обговорення будь-якого спірного питання з метою правильного його розв'язання.

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНЕ НАВЧАННЯ - організація навчального процесу, за якою вчитель працює з групою учнів, відібраною з урахуванням наявності у них будь-яких значущих для навчального процесу спільних якостей. Основою диференційованого навчання є групова робота.

Диференціація здійснюється за такими критеріями: здібності (загальні і часткові) або рівнем розвитку; нездібності; припущеною професією; інтерес учнів; обдарованість і талант.

ДІЛОВА ГРА - вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, який використовується для вирішення комплексних завдань засвоєння нового, закріплення матеріалу, розвитку творчих здібностей, формування умінь і навичок, дає можливість учням зрозуміти і розглянути навчальний матеріал з різних позицій.

ДОКУМЕНТАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ КОМПЛЕКСИ - комплекс дидактичних матеріалів, за допомогою якого здійснюється навчання, обмежуючи або виключаючи підручник як джерело знань. Має кілька варіантів.

«Учбові пакети»- використовуються в навчанні у США, являють собою набір, що складається з переліку цілей, описання завдань, учбових книг для індивідуальних занять, часто розкладені на окремі «модулі». «Модулі» нагадують робочі зошити і містять матеріал різних рівнів складності. Крім того, в пакеті містяться діафільми з портативним апаратом для їх перегляду, таблиці, діаграми, ілюстрації, а також матеріал для самоперевірки.

«Документально-методичнийкомплекс»- (впроваджується в деяких школах Росії). Являє собою набір текстів, переважно першоджерел, а також ілюстрацій, карт та ін.. До текстів додаються запитання репродуктивного і творчого рівня. Весь комплекс будується на суперечностях: самого матеріалу, розумінні матеріалу і находженні матеріалу. Робота з документально-методичним комплексом передбачає вилучення з документу фактів та інтерпретацію її у зв'язному описі (розповідь, рольова гра, письмовий твір, малюнок тощо).³³

ЕВРИСТИЧНЕ НАВЧАННЯ — навчання, що ставить за мету конструювання учнем власного сенсу, цілей і змісту освіти, а також процесу його організації, діагностики і усвідомлення.

ЕВРІСТИЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ - способи навчання продуктивному творчому мисленню. За О.Хуторським, евристичні методи навчання поділяються на когнітивні (методи навчального пізнання), креативні (методи, які забезпечують учням можливість створення власних освітніх продуктів), оргдіяльнісні (методи учнів, учителів і управлінців освіти.

Когнітивні евристичні методи:

-"вживання" - "перенесення" учнів у об'єкт, що створюється за допомогою

почуттєво-образних та мислених уявлень учнів, спирається на емпатію (відчуття людиною стану іншої особи)

-змістовного бачення - виявлення першопричини основної ідеї, внутрішньої

сутності явища, що вивчається;

-образного бачення - емоційно-образне дослідження об'єкту

-символічного бачення - пошук і побудова зв’язків між об'єктом, що вивчається, і його образом;

-евристичних питань - пошук відомостей про події або об'єкт {Хто? Що?

Навіщо? Де? Чим? Як? Коли?)

- порівняння - порівняння версій різних учнів та версій учнів з культурно-історичним аналогом;

-евристичне спостереження: фактів - розрізняння фактів від нефактів;

-евристичного дослідження - самостійне дослідження учнями об'єкту за

планом: мета дослідження - план роботи - факти про об'єкт - нові факти - питання та проблеми, що виникли, - версії відповідей, гіпотези - рефлексивні судження – висновок;

- конструювання правил - виявлення закономірностей серед однотипних явищ;

-гіпотез - конструювання версії розв'язання запропонованої проблеми;

-прогнозування - конструювання подальшого розвитку реального процесу або

процесу, що планується;

-помилок - розглядання помилок як джерела протиріч, феноменів, винятків з правил;

- конструювання теорій - теоретичне узагальнення виконаної учнями аналі-

тичної роботи з а) класифікації фактів за визначеними вчителем показниками, б) з'ясування типу позиції спостерігача, в) формулювання проблеми тощо.

Креативні евристичні методи:

- вигадування - створення раніше невідомого учням продукту за допомогою

певних творчих дій: "якщо";

- моделювання умовної ситуації, образної картини - відображення за допомогою малюнків, символів, ключових термінів взаємозв'язків між подіями та явищами в межах одного процесу;

- гіперболізації - збільшення чи зменшення об'єкту пізнання або його окре-

мих якостей (найвизначнішої особи, найкращого фахівця...);

- "мозковий штурм" - збирання і генерація у малих групах якомога більшої кількості ідей щодо певної проблеми;

- сінектики - базується на мозковому штурмі та різного виду аналогій, інверсії, асоціації тощо;

- морфологічної скриньки - складання різних комбінацій відомих та невідо-

мих елементів.

ІГРОВЕ НАВЧАННЯ — це активна пізнавальна діяль­ність в ігровій формі, під час якої учні під керівниц­твом учителя, будучи учасниками імітаційно-ігрової ситуації, виявляючи ініціативу, самодіяльність і само­стійність, опановують знаннями, уміннями і навичка­ми, формують активну пізнавальну позицію і творчий стиль діяльності.

ІННОВАЦІЇ У НАВЧАННІ - процес створення, поширення і використання но­вих засобів (нововведень) для розв'язання тих педагогічних проблем, котрі досі розв'язувалися по-іншому.

Інновації розрізняють за галуззю впровадження (інновації змісту навчання; інноваційні технології; організаційні інновації; управлінські інновації; інновації на­вчальної екології; за місцем виявлення (наукові і практичні); за часом виявлення (історичні і сучасні); за ступенем новизни (абсолютні і відносні); за ступенем пе­ретворення педагогічних процесів (докорінні і часткові); за відношенням до педа­гогічної системи (системні і несистемні); за формою (нові і вдосконалені).

ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ (комунікативно-діалогове) - різновид проблемного навчання, побудований на діалозі учасників навчального процесу. В широкому розумінні інтерактивним називають такий аспект спілкування, який характеризується стратегією взаємодії партнерів. Визначають такі типи стратегій взаємодії: конкуренція, кооперація, співробітництво.

КОЛЕКТИВНИЙ –(фронтальний) метод передбачає навчання однією людиною (здебільшого вчителем) групи учнів чи цілого класу. За такої організації навчальної діяльності кількість слухаючих завжди більша від тих, хто говорить. Усі учні, в кожен момент часу працюють разом чи індивідуально над одним завданням із наступним контролем результатів.

КОМБІНОВАНИЙ УРОК  - тип уроку, що характеризується поєднанням (комбінацією) різних цілей і видів учбової роботи при його проведенні: перевірка знань, робота над пройденим матеріалом, виклад нового матеріалу та інше.

КОМПЕТЕНЦІЯ - загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Отже, поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості.

Основними групами компетенцій, яких потребує сучасне життя, є:

-соціальні, пов'язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути актив-

ним у прийнятті рішень, у суспільному житті, у врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні і розвитку демократичних інститутів суспільства;

- полікультурні - стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо;

- комунікативні - передбачають опанування важливим у роботі і суспільно-

му житті усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами,

- інформаційні, зумовлені зростанням ролі інформації у сучасному суспільстві і передбачають оволодіння інформаційними технологіями, уміннями здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію;

- саморозвитку та самоосвіти, пов'язані з потребою і готовністю постійно навчатися як у професійному відношенні, так і в особистому та суспільному житті;

- компетенції, що реалізуються у прагненні і здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності.

КООПЕРАТИВНЕ НАВЧАННЯ -(від англ. cooperative learning) - навчання учнів у невеликих групах. Базується на трьох основних принципах: заохочування - отримання всією групою однієї на всіх бальної оцінки, якогось сертифікату, відзнаки, похвали або іншого виду оцінки їх спільної діяльності; індивідуалізації - виконання кожним учнем своєї частки загальної справи та персональна відповідальність кожного учня за всіх і невдачі групи; рівних можливостей -  принесення кожним учнем групи балів до загальної скарбнички команди, зроблених шляхом покращення власних попередніх результатів (оскільки саме цей показник, а не успіх у порівнянні з іншими учнями, є вирішальним у нарахуванні балів).

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНІ РОБОТИ-один з видів самостійної роботи учнів (метод навчання), суть якого полягає в самостійному дослідженні учнями історичних джерел за завданням вчителя без попереднього вивчення цього матеріалу на уроці або за допомогою підручника, виділення необхідної інформації, її аналізі, система­тизації та узагальнення.

ЛЕКЦІЯ (лат, читання) систематичний, послідовний виклад нав­чального матеріалу, будь-якого питан­ня, теми, розділу, предмета. Головні вимоги до лекції: науковість, доступність, єдність форми і змісту, емоційність викладу, органічний зв'язок з іншими видами навчальних занять - семінарами, прак­тичними заняттями тощо.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ - упорядковані системи взаємопов'язаної діяльності вчителя та учнів, спрямовані на розв'язання навчально-виховних завдань. Правильний добір методів відповідно до цілей і змісту навчання та вікових особливостей сприяє розвитку пізнавальних здібностей учнів, формуванню умінь й навичок використовувати набуті знання на практиці, готує їх до самостійного набуття знань, формує світогляд.

МЕТОД ПРОЕКТІВ  - це сукупність прийомів, дій учнів в їх певній послідовності для досягнення поставленої задачі  — рішення визначеної проблеми, значущої для учнів і оформленої у вигляді якогось кінцевого продукту.

МИСЛЕННЯ КРИТИЧНЕ - форма творчого відображення дійсності людиною, якій притаманний розгляд ідей з багатьох точок зору, відповідно до їхніх змістовних зв'язків та порівняння їх з іншими ідеями.

МОДЕЛЬ НАВЧАННЯ - загальна схема або план діяльності педагога при здійсненні навчального процесу; основу цієї схеми складає переважаюча діяльність учнів, яку організує, вибудовує вчитель. Частіше за все, моделі будуються навколо методу навчання, переважно з групи методів стимулювання пізнавальної діяльності учнів (гра, дискусія тощо).⁶³

МОДУЛЬНЕ НАВЧАННЯ - принцип, різновид розвивального навчання, який передбачає порційно-індивідуалізоване засвоєння учнями навчального матеріалу за допомогою модулів - функціонально автономних дидактичних вузлів. За цим принципом навчальний процес поділяється на самостійні цілісні модулі, які в свою чергу поділяються на міні-модулі - основну форму організації модульного навчання. Вони мають чітко означену дидактичну мету, здійснюються протягом 20- 30хвилин і поєднують підібрану за певними критеріями групу учнів (15-35 осіб).

ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАННЯ - організація навчання на засадах глибокої поваги до особистості учня, врахування особливостей індивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого відповідального суб'єкта навчально-виховної взаємодії, яка усвідомлює свою гідність і поважає інших людей.

ПАСИВНИЙ МЕТОД – це форма взаємодії учнів і вчителя, в якій вчитель є основною дійовою особою що керує ходом уроку, а учні виступають в ролі пасивних слухачів, які виконують завдання вчителя. Зв'язок вчителя з учнями впродовж пасивних уроків здійснюється за допомогою опитів, самостійних, контрольних робіт, тестів і т.д. З погляду сучасних  педагогічних технологій і ефективності засвоєння навчального матеріалу пасивний метод вважається неефективним, але, не дивлячись на це, він має і деякі плюси. Це відносно легка підготовка до уроку з боку вчителя і можливості подати порівняно більшу кількість навчального матеріалу в обмежений час уроку.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ - форма навчального заняття, при якій педагог організовує детальний розгляд учнями окремих теоретичних положень навчального предмета й формує уміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання учнями відповідно сформульованих завдань. На основі раніше отриманих знань і сфор­мованих умінь школярі розв'язують пізнавальні задачі, представляють результати своєї творчої діяльності чи освоюють більш складні пізна­вальні вміння вивчення історичного минулого.

ПРОБЛЕМНА СИТУАЦІЯ - певний психічний стан учня, що виникає під час виконання завдання, яке допомагає йому усвідомити суперечливість між необхідністю виконувати завдання і неможливістю здійснити його за допомогою наявних знань; усвідомлення суперечливості викликає в учнів потребу у відкритті (засвоєнні) нових знань про предмет, спосіб або умови виконання дії.

ПРОБЛЕМНИЙ ВИКЛАД - повідомлення вчителем нового матеріалу при активному залученні учнів до активної розумової діяльності за допомогою проблемних питань.

ПРОБЛЕМНЕ ЗАВДАННЯ - різноманітні за змістом і обсягом види самостійної навчальної роботи з розв'язання конкретної проблеми, які виконуються учнями за вказівкою вчителя.

ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ - один з типів розвивального навчання, суть якого полягає у створенні (організації) перед учнями проблемних ситуацій, усвідомленні, сприйнятті і розв'язанні цих ситуацій в процесі спільної діяльності учнів і вчителя при максимальній самостійності перших і під загальним керівництвом останнього, спрямовуючого діяльність учнів.

ПРОЕКТ УЧНІВСЬКИЙ - індивідуальне або групове учнівське дослідження, здійснене на основі вільного вибору учнів з урахуванням їхніх інтересів. Цикл проектного навчання вміщує: продумування, розробку, впровадження і емоційну підтримку учнівського проекту.

ПРОГРАМОВАНЕ НАВЧАННЯ - передача змісту навчального матеріалу певними порціями, логічно завершеними частинами, які вимагають виконання контрольних завдань, введення нової порції завдань відбувається лише після засвоєння попередньої. Отже навчальний матеріал засвоюється по елементними блоками.

СЕМІНАР - форма навчання, один з видів навчальних практичних занять, суть якого полягає у самостійному вивченні учнями за завданням учителя окремих питань з наступним оформленням у вигляді виступу, реферату тощо. Ця форма навчання більш поширена у старших класах, але у вигляді просемінарів або фрагментів уроку на вузькому колі джерел можлива у 8, і навіть у 7 класі.

УРОК - основна організаційна форма навчально-виховного процесу в школі. . Проводиться з постійним складом учнів, за сталим розкладом й чітко визначеним змістом навчання. Є складовою частиною класно-урочної системи навчання. Ознаками сучасного уроку є:

- гнучка структура, варіативність її компонентів;

- розмитість меж між елементами уроку;

- посилення його розвиваючої функції;

- зміни ролі вчителя на уроці;

- проблемно-діалогічна основа уроку;

- велике значення мотиваційної сфери;

- створення атмосфери зацікавленості.

УРОК НЕСТАНДАРТНИЙ - поняття, введене у методику майже всіх навчальних предметів педагогами-новаторами наприкінці 80-х років, означає імпровізаційне навчальне заняття, яке має нетрадиційну (невстановлену) структуру і специфічну цільову установку.

Частина дидактів не визнають нестандартний урок, вважаючи, що будь-які з них можна віднести до певного типу уроків за традиційною типологією. Наприклад, "урок-диспут" або "урок-драматизація" можуть бути віднесені до уроків засвоєння знань, умінь та навичок.

Деякі дидакти відрізняють нестандартні уроки, які поєднують різні форми навчання у певну нову структуру (урок-диспут, урок-екскурсія і власно нестандартні уроки, як складову певних моделей і технологій навчання (інтегровані, театралізовані, сугестопедичні, уроки з різновіковим складом учнів). Інші не кваліфікують нестандартні уроки, а сприймають їх як часткові явища, міцно пов'язані з особливістю викладання конкретних вчителів. Тому перелік таких уроків дуже великий. Найпоширеніші з них: урок - занурення, урок - ділова гра, урок - прес-конференція, театралізований урок, урок - змагання, урок - КВК, урок - консультація, комп'ютерний урок, урок з груповою формою роботи, урок - взаємо навчання, урок творчості, урок - аукціон, урок, що проводять учні, урок - залік, урок - сумніви, урок - творчий звіт, урок - конкурс, бінарний урок, урок - узагальнення, урок - фантазії, урок - гра, урок - суд, урок - пошук істини, урок "парадоксів", урок - концерт, урок - діалог, урок "слідство ведуть знавці", урок - рольова гра, урок - конференція, урок - семінар, інтегрований урок, урок - тренування по колу, міжпредметний урок, урок - екскурсія, урок - "Поле чудес", урок - вікторина "Що? Де? Коли?"¹²⁶

УРОК ТРАДИЦІЙНИЙ (СТАНДАРТНИЙ) - урок, який має чітко визначену мету, спрямовану на оволодіння учнями знаннями, вміннями та навичками, жорстку структуру і чітко вписується у відповідну типологію. Стандартний урок регламентує діяльність вчителя, звужуючи його можливість імпровізувати. Зорієнтований на колективні форми навчання і на середнього учня, він мало придатний для індивідуального або диференційованого навчання. Але завдяки чіткості і консервативності, може бути технологізованим і легко контрольованим.

Відповідно до дидактичної мети відрізняють такі типи уроку з притаманними їм структурами:

 Урок засвоєння нових знань:

- актуалізація і корекція опорних знань, перевірка домашнього завдання;

- повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивації навчання;

- сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу, осмислення зв'язків

   і відносин в об'єктах вивчення;

- узагальнення і систематизації знань, застосування їх в різних ситуаціях;

- підведення підсумків уроку і домашнього завдання.

Урок засвоєння умінь і навичок:

- перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань

  і практичного досвіду учнів (підготовче завдання);

- повідомлення теми, мети і завдань уроку і мотивація навчання;

- вивчення нового матеріалу (використовуються вводні завдання);

- первинне застосування набутих знань (використовуються випробувальні   

  завдання);

- застосування учнями знань в стандартних умовах (тренувальні завдання); творче перенесення знань і навичок у нові або змінені умови (творчі завдання);

- підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок узагальнення і систематизації знань:

- повідомлення теми, мети і завдань уроку і мотивація навчання; ...

- відтворення і корекція опорних знань;

- повторення і аналіз основних фактів, подій і явищ;

- узагальнення і систематизація понять, засвоєння системи знань і їх

застосування для пояснення нових фактів і для виконання практичних завдань;

- засвоєння провідних ідей і основних теорій на основі широкої систематизації знань;

- підведення підсумків уроку.

Урок контролю і корекції знань:

- мотивація учбової діяльності;

- перевірка знання учнями фактичного матеріалу, вміння розкривати елементарні зовнішні зв'язки в предметах і явищах;

- перевірка знання учнями понять;

- перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення;

- застосування учнями знань у стандартних умовах;

- застосування учнями знань у змінених (нестандартних) умовах;

- збирання виконаних завдань, їх перевірка, аналіз і оцінювання;

- підведення підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.

Комбінований урок:

- перевірка домашнього завдання практичного характеру (наявність, повнота,   

  охайність, загальний зміст);

- перевірка засвоєних раніше знань методом фронтальної бесіди і   

  індивідуального усного опитування або короткочасної письмової роботи;

- мотивація учіння і повідомлення теми, мети і завдань уроку;

- сприйняття і усвідомлення учнями нового матеріалу;